Компетенція та нормативно-правові засади діяльності суду

 Компетенція та нормативно-правові засади діяльності Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

                                               Витяг з Конституції України

Розділ "Правосуддя"

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

 Основними засадами судочинства є:

 1) законність;

 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

 3) забезпечення доведеності вини;

 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

 6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

  9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

В силу ч.1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

                           Завдання суду

Стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

1. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Напрямки (функції) діяльності суду :

   Відповідно до визначених законодавством України завдань суд забезпечує:

 - здійснення правосуддя в кримінальних справах;

 - здійснення правосуддя в цивільних справах;

 - здійснення правосуддя в адміністративних справах;

 - здійснення правосуддя в інших судових справах;

 - розгляд і вирішення звернень громадян відповідно до компетенції суду, передбаченої законодавством України.

Повноваження суду

Стаття 22 Закону України  «Про судоустрій і статус суддів»

1. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України

1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

{ Пункт 2 частини першої статті 15 виключено на підставі Закону N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення   повноважень   Верховного   Суду   України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   вводяться   в   дію   після   початку   діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року, а щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з   приводу   призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання,    одержання    пенсійних   виплат,   соціальних   виплат непрацездатним    громадянам,   виплат   за   загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону N 2748-VI від 02.12.2010 }

{ Положення пункту 2 частини першої статті 15, в редакції Закону N 1691-VI від 18.02.2010, втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 19-рп/2010 від 09.09.2010}

3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

 2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

4. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських   судів,   про   оспорювання    рішень    міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

 Згідно ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України

1. Місцевим загальним судам   як   адміністративним   судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності   суб'єктів   владних   повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

{ Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону N 1691-VI від 18.02.2010 - зміну визнано неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 19-рп/2010 від 09.09.2010}

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних   виплат   непрацездатним   громадянам,    виплат    за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5)   адміністративні   справи   з   приводу рішень, дій чи бездіяльності   державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;

6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

 Юрисдикція місцевого загального суду охоплює всі кримінальні справи.

 До компетенції місцевих загальних судів віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення. Завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Нормативно-правові засади діяльності

1. Конституція України .

2. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року із змінами і доповненнями.

3. Закон України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року.

4. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

5. Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року.

6. Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року.

7. Інструкція з діловодства в місцевому загальному судді, затверджена Наказом Державної судової адміністрації України від  13 грудня 2013 року № 173

 9. Перелік судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22.

10. Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, з наступними змінами.

11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30.

12. Правила Поведінки працівника суду, затверджені рішенням Ради суддів України від 6 лютого 2009 року № 33.

 13. Інструкція про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затверджено наказом Державної судової адміністрації  України від 20.09.2012 року № 108.

 14. Інструкція про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання  в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду від 15 грудня 2011 року № 168.